Відмінник

Вчимося на відмінно

Методика накладання джгута

Методика накладання джгута
1) надати (якщо можливо) ушкодженій кінцівці підвищеного положення;
Методика накладання джгута
2) на оголену частину кінцівки вище від рани накласти серветку, зробити декілька ходів бинта або використати будь-яку іншу підкладку (одяг потерпілого, хустку та ін.);
Методика накладання джгута

3) дуже розтягнений джгут накласти на кінцівку вище від рани на прокладку так, щоб перші один-два оберти джгута зупинили кровотечу;
Методика накладання джгута
4) закріпити край джгута за допомогою крючка та ланцюжка;
5) покласти під джгут записку, в якій позначити дату і час накладання джгута;
6) на рану накласти асептичну по­в’яз­ку;
7) перевірити правильність накладання джгута (за припиненням кровотечі, відсутністю пульсу на периферичних артеріях, блідим кольором шкіри);
8) взимку кінцівки із накладеним джгутом обгорнути ватою, одягом.
Замість табельного гумового джгута, який не завжди може бути поруч, можна використовувати ганчірку, бинт, пасок для штанів.
Необхідно пам’ятати, що джгут може бути використаний на термін не більше 5 годин (узимку не більше ніж на 30 хвилин), тому що потім кінцівка змертвіє. При першій можливості джгут знімають. Якщо немає такої можливості, то через 1,5—2 години слід трішки попустити джгут на 1—2 хвилини до почервоніння шкіри і знову затягти його.
Найбільш небезпечна кровотеча — артеріальна. Її ознаки: кров б’є сильним пульсуючим струмом, яскраво-червоного кольору.
Зупинити таку кровотечу можна:
за допомогою джгута, накладеного вище місця поранення; джгут накладається не більше ніж на 1,5 години; пальцевим притисканням судини, що кровоточить, вище місця кровотечі; перетиском судини в рані.
Після зупинки кровотечі на рану накладається пов’язка.
Якщо кров темного кольору і струменить безперервно, ви маєте справу із венозною кровотечею. Зупинити її можна за допомогою тугої пов’язки на рану.
Венозну та капілярну кровотечу досить успішно зупиняють накладанням стисної пов’язки.
Після зупинки кровотечі шкіра навколо рани обробляється розчином йоду, брильянтової зелені, спиртом, горілкою або, у крайньому випадку, одеколоном. Ватним або марлевим тампоном, змоченим в одній із цих рідин, шкіру змазують від краю рани. Не слід заливати їх у рану, тому що це, по-перше, посилить біль, по-друге, пошкодить тканини всередині рани й уповільнить процес загоювання. Якщо в рані є чужорідне тіло, ні в якому разі не слід його витягати. Після за­вершення усіх маніпуляцій рана закривається стерильною пов’язкою. Стерильну пов’язку (індивідуальний пере­в’язу­валь­ний пакет, стерильний бинт, чиста хустка, шматок білизни, випрасуваний з обох боків) накладають, не торкаючись руками, безпосередньо на рану і місце навколо неї.
Дрібні ушкодження шкіри можна заклеїти шматочком бактерицидного липкого пластиря, а зверху на нього покласти ще шматочок лейкопластиря, на 0,5 см ширший від поперед-нього із кожного боку. Така пов’язка герметична і добре забезпечує загоювання рани.