Відмінник

Вчимося на відмінно

Сільське господарство України

Сільське господарство — провідна галузь виробництва, яка займається вирощуванням рослин і розведенням свійських тварин задля забезпечення населення продуктами харчування, а про­мисловості — сировиною. На розвиток і розташування сільського господарства впливають дві групи факторів: природні й со­ціальноекономічні. До природних належать агрокліматичні, земельні, водні й біологічні ресурси; до соціально-економічних — демографічні (характер розселення, густота населення і рівень забезпеченості трудовими ресурсами), технологічні (рівень розвитку промисловості, ступінь забезпеченості технікою), економічні (густота транспортної мережі, розвиток внут­рішньо- і міжгалузевих зв’язків). Серед усіх факторів, що істотно впливають на розвиток і розташування сільського господарства, особ­ливе значення в сучасних умовах мають демографічні та економічні.
Сільськогосподарські підприємства різних типів складають соціально-економічну структуру агропромислового комплексу (АПК). Це державні, промислові, будівельні, транспортні, торговельні підприємства.
Сільське господарство — провідна галузь АПК. Воно складається з рослинництва та тваринництва (схема 14). За вартістю продукції рослинництво в Укра­їні переважає над тваринництвом.
Сільське господарство України
Головним показником розвитку сільського господарства, як і економіки загалом, є продуктивність праці, тобто кількість продукції, виробленої одним працівником за рік. Цей показник, у першу чергу, залежить від того, яким шляхом розвивається господарство — екстенсивним чи інтенсивним. Екстенсивний шлях — збільшення валового обсягу продукції за рахунок освоєння нових земель, будівництва слабомеханізованих і технічно відсталих підприємств, широкого використання фізичної праці. Інтенсивний шлях полягає в підвищенні продуктивності праці за рахунок упровадження у виробництво досягнень науки та техніки (механізації, автоматизації, роботизації, хімізації), селекції рослин і тварин (виведення продуктивних сортів і порід), раціо­нального використання природних і виробничих ресурсів.
Україна характеризується високим ступенем освоєння земельного фонду; на сільськогосподарські угіддя припадає 42,4 млн га, або 70,3 % його площі. Характерною рисою структури сільськогосподарських угідь України є загальна висока питома вага розораних земель (81 %), а в Кіровоградській, Вінницькій і Тернопільській областях вона становить близько 90 %. (Для порівняння: у США — ­16,9 %, у Франції — 32 %.) Інші площі використовуються під багаторічні насадження (2,7 %), сіножаті (5,1 %) і пасовища (11,4 %). На структуру сільськогосподарських угідь впливають природні, економічні й соціальні фактори. Так, найбільше розорані землі лісостепової зони (85,4 %), найменше — Полісся (68,9 %), де майже третину площі сільськогосподар­ських угідь займають природні кормо­ві­ угіддя. В Україні є невеликий потен­ціал для збільшення площі сіль­сько­гос­подарських угідь. Це заболочені землі (Полісся) і землі, що потребують зрошення (південь України), їхня частка в структурі земельного фонду складає 2,5 %.