Відмінник

Вчимося на відмінно

Сполучник

Сполучник — службова частина мови, що поєднує члени речення і частини скла­д­но­го речення.
Сполучники класифікують за бу­довою та за зна­чен­ням.
За будовою сполучники поділяються на про­с­ті, складні та складені:
• прості:
і, а, та, бо, чи;
• складні (утворюються внаслідок злиття двох слів):
щоб (що + б), якщо (як + що), ніби (ні + би), якби (як + би);
• складені (утворюються внаслідок сполучення кількох слів):
тому що, через те що, для того щоб, незважаючи на те що.
За значенням сполучники поділяють на су­ря­д­ні та підрядні.
Сурядні (поєднують рівноправні члени ре­чен­ня або частини складного речення):
• єднальні:
і, та, й, також; і ... і; ні ... ні; як ... так; не тільки, а й;
• протиставні:
а, але, та, зате, проте, однак, все ж;
• розділові:
або, чи; або ... або; чи ... чи; чи то; не то ... не то; то ... то;
• пояснювальні (уточнюючі): тобто.
Підрядні (залежність однієї частини від ін­шої): що, щоб, як, якби, якщо, немов, наче, неначе, на­чеб­то, ніби, нібито, хоч, хай, бо, тому що.